Поет накреслює дорогу, яку він уже пройшов. Проминувши завершення, вирушає на друге коло, бо «вибору нема і не буде». Але хто знає про друге коло, повторюючи його і повторюючи? З балкону це добре видко. Балкон це щоразу ранок і квіти. «Чому ми тут лежимо? / Що чекаємо ми?» Відповідь одна: «Між квітів, / лусочок і крилець / лежить щасливець, / але ж він убитий…» (сміх у залі) «Цей дивний хижий світ…» (сміх у залі) З балкону видко як плавляться в сонці клумби… «Поцілуй її — розбуди себе» — капкан між квітів. Заіржавілий від чекання. Виварений в сечі пантери, аби ти не вчув його: форма змії злилася з майбутнім дощем. Видиме не пояснити, але це спосіб мандрів. Темна історія, але засвітилось. Хтось викликав дощ і забув його повернути. «Вертеп на Куренівці» — Вано Крюґер в дорозі.
Написать отзыв
Задать вопрос